П’янкий, густий, тягучий аромат, який важко з чимось сплутати, шириться у лісових масивах філії «Ємільчинське лісове господарство». Це масово квітне азалія понтійська, або рододендрон жовтий. Дикі насадження цієї рослини розповсюджені тут на майже 30 тисячах гектарів і площі ці незмінні.
Про це розповідають у ДП “Ліси України”.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Столичний лісовий офіс розповідають, чим особлива ця рослина.
Азалія понтійська – квітка дольодовикового періоду, яка росте лише в декількох місцевостях на всій планеті, зокрема на українському Поліссі.
Цікаві факти про неї Ви навряд чи знали раніше.
Азалія понтійська зображена на прапорі Звягельського району (батьківщини українського «залізного генерала»), а її геральдичне значення трактується як «втілення витривалості, стійкості та невмирущості краю».
Довкола цієї рослини завжди було багато припущень та легенд. Частина науковців припускають, що насіння азалії заніс на Полісся льодовик і тепер вона є найстарішою культурою нашого краю, хоча і не вивченою до кінця.
Десятки міфів та легенд розповідають про її отруйність під час активного цвітіння. Хоча смертельних випадків зафіксовано не було, досвідчені пасічники не рекомендують вживати мед, зібраний поблизу азалії.
До слова, нині виведено багато сортів азалії, які лише поверхнево змогли повторити свою дику попередницю за кольором, запахом та терміном цвітіння. Тож ця «поліська сакура» лишається неповторною родзинкою лісів Звягельщини.