24 серпня Україна відзначає 31 річницю своєї незалежності. Напередодні цієї дати кореспонденти Суспільне Житомир поспілкувалися із першим міським головою Житомира Віталієм Мельничуком, який розповів, що Житомир був у п’ятірці перших обласних центрів України, де ще до проголошення незалежності над міськрадою підняли синьо-жовтий прапор.
Головою Житомирської міської ради Віталій Мельничук працював з 1990 року. Каже, що ще тоді другого квітня 1990 року під час відкриття сесії Житомирської міськради у сесійній залі сталася одна історична подія.
“Як міський голова я відкривав сесію, – каже Віталій Мельничук. – І тут несподівано з отих дверей заходять троє хлопців: Саша Козицький, Анатолій Шевчук, Святослав Васильчук, які внесли український прапор. А там стояв радянський прапор і бюст Леніна. Вони цей прапор (прапор України – ред.) вручили мені, а я беру цей прапор і ставлю його поряд”.
За словами Віталія Мельничука, 1991 рік був особливо важким.
“Як міському голові мені тоді довелося одночасно вирішувати кілька вкрай важливих питань. Перше з них стосувалося життєдіяльності міста, адже місто – це живий організм, який повинен розвиватися. Тут величезна кількість моментів, які потрібно вирішувати, і я їх вирішував. Це був час політичної боротьби, політичного становлення. Тоді була окупаційна російська адміністрація, але вона називалася КПРС. Був обком КПРС, був перший секретар обкому, тобто людина, яка була тут поставлена з Москви для того, щоб дивитися, як тут себе ведуть і що роблять. І це була боротьба проти цієї партії, цієї колоніальної адміністрації. Це була дуже важка боротьба і ми її вели. При всіх проблемах, при всьому тому, що було за ці 30 років, постало нове покоління українців, яке здатне захищати свою країну”, – каже перший Житомирський міський голова.
Після здобуття Україною незалежності Віталій Мельничук був депутатом Верховної Ради, радником прем’єр-міністра України, заступником голови Рахункової палати України. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну Віталій Мельничук у віці 68 років пішов захищати Україну.
“Щодо віку були питання. Я пішов у військкомат, а вони мені кажуть: “Та ви що?!” Потім я пішов до територіальної оборони Києва. Вони кажуть: “Давайте, ми вас запишемо”. Та людей було тисячі. Потім я згадав, що є така військово-цивільна організація “Бойове братерство”. Я телефоную, кажу, що хотів би. Вони сказали: приходь, все нормально. Прийшов. Автомат, форма, все і вперед. Охороняли ППО навколо Києва. Коли росіян відігнали від Києва, вийшла директива міністра оборони подивитися, хто по віку. А оскільки у мене вік старше 65, мені подякували, кажуть: пишіть рапорт, закінчилася ваша служба”, – розповідає Віталій Мельничук і додає, що після служби не планує сидіти вдома, а буде допомагатиме своїм побратимам.