У зв’язку з активним обговоренням повідомленої раніше інформації про зловживання інформаційними правами хочу зауважити, що метою привернення уваги до цієї теми є виключно інформування суспільства про наявну проблему та дослідження можливих шляхів її розв’язання.
Упродовж багатьох років посадовці органів влади, експерти на різних комунікаційних майданчиках порушують питання про існування проблеми зловживання інформаційними правами.
При цьому, саме з початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну зловживання правами на звернення та інформацію набуло особливого характеру, так як почасти було інструменталізоване особами, їх об’єднаннями, політичними партіями та релігійними організаціями антиукраїнського нахилу, котрі стали активно застосовувати вказані правові інструменти задля формування пропагандистського російського контенту та поширення дезінформації.
Водночас йдеться не про громадян, які активно користуються цими правами для реалізації або захисту інших прав, а про осіб, які використовують гарантовані Конституцією України можливості подання запитів та звернень для дестабілізації роботи державних органів, а також заперечення конституційно-правового ладу в Україні.
Такі особи використовують ці та інші правові засоби для формування маніпуляційного контенту, фейків та умисного або з необережності сприяння інформаційно-психологічним операціям ворога. Наслідками таких дій може бути негативний вплив на виконання органами влади своїх обов’язків, підрив довіри до влади, армії, створення розколу в суспільстві тощо.
Про існування вказаної проблеми також неодноразово відзначалось у медіа та блогерами:
Особливої актуальності питання такої активності набрало з поступовим відновленням належної роботи державного апарату у 2023 році.
Про зростання кількості випадків зловживання правами на подання звернення, запиту та похідними їм правами стало відомо в межах здійснення парламентського контролю за дотриманням прав та свобод людини та громадянина, що зокрема проявлялось у вигляді однотипних, звернень та запитів (у тому числі таких, які містили образливу лексику та надмірні вимоги) від осіб, які не ідентифікували себе, натомість вживали щодо себе означення “людина”, “жива людина” тощо. Надсилання таких листів мало ознаки скоординованої діяльності та, з огляду на відсутність наміру комунікувати для розв’язання реальної проблеми конкретного громадянина, потребувало окремого вивчення.
З огляду на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій зловживання інформаційними правами також проявляються у масових розсилках, характеризуються масовим направленням електронних звернень чи запитів.
При цьому, національне законодавство у зв’язку з його застарілістю не може належним чином реагувати на виклики, пов’язані з технологічним розвитком щодо способів та форми подачі звернень та запитів.
Дуже часто такі дії здійснюються за однією методикою та зразками документів від імені різних осіб в короткий проміжок часу, що створює надмірне навантаження на реєстраторів таких листів та виконавців під час їх розгляду та підготовки відповідей.
Такі звернення та запити, як правило, характеризуються невизначеністю їхнього предмета, або надмірними вимогами, які розпорядник повинен розглянути та задовольнити згідно Закону.
Як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підкреслюю, що звернення та запит є унікальними правовими інструментами для оперативного позасудового розв’язання питань, реалізації конституційних прав та свобод, однак надмірне та невиправдане, за певних обставин, користування таким правом здатне порушити баланс між дотриманням принципів верховенства права та законності, що є неприпустимо в умовах демократичного устрою.
З метою підтвердження або спростування масштабів існування проблеми зловживання вказаними права проведено опитування окремих органів державної влади та місцевого самоврядування за результатами якого здійснено узагальнення повідомленої інформації. Аналітичний звіт за результатами опитування буде оприлюднено після завершення редакційних та макетувальних робіт, які наразі тривають.
Важливо! Дані, використані для цього дослідження базуються на суб’єктивних судженнях респондентів, отриманих в процесі опитування.
Результати опитування свідчать більше про проблему зловживання правом на подання звернень, ніж інформаційних запитів. Це зокрема пояснюється тим, що розгляд звернення подекуди вимагає більше ресурсних витрат для підготовки обґрунтованої відповіді.
При цьому, загальний досвід парламентського контролю за додержанням прав та свобод людини свідчить, що приводом до зловживання своїми правами тими чи іншими заявниками/запитувачами подекуди є неналежне виконання повноважень посадовими особами органів влади в більшості випадків.
Тому окреслимо основні моменти, які мають сприяти адекватній комунікації між заявником/запитувачем та посадовою особою державного органу та запобіганню потенційного зловживання правом громадянами:
- Належне вивчення предмету звернення чи запиту, а також пов’язаних обставин відповідальними працівниками суб’єктів владних повноважень. У випадку якщо звернення чи запит зрозуміти не можливо – варто сконтактувати із заявником та надати уточнюючі питання;
- Не забувати, що і Законами України «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян» визначено також спектр похідних та додаткових прав, пов’язаних із поданням запиту чи звернення, які також слід дотримуватися (напр. право бути присутнім при розгляді звернення);
- Своєчасний та оперативний розгляд звернення чи запиту;
- Відповідь на звернення чи запит має бути максимально чіткою та конкретною та відповідати на питання по суті без зайвого роз’яснення положень законодавства, крім випадків якщо це не обґрунтування відмови чи надання роз’яснення на прохання.
- Необхідність системного підвищення кваліфікації з питань дотримання цих прав та ознайомлення з висновками щодо застосування відповідних норм права у постановах Верховного Суду.
Отже, без належного вивчення обставин складно зрозуміти сутність проблеми зловживання. Пошук шляхів розв’язання проблеми зловживання інформаційними правами потребує розуміння орієнтовних масштабів цього явища, а також конструктивної суспільної дискусії щодо можливих шляхів вирішення.
Джерело: LB.ua
