Українські воєначальники з Житомирщини Валерій Залужний (Головнокомандувач Збройних сил України, член Ради національної безпеки та оборони України, генерал) та Михайло Забродський (екс-командувач десантними військами України, генерал-лейтенант, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки) озвучили свій прогноз щодо ходу російсько-української війни наступного, 2023 року.
Своїми думками генерали поділилися у спільній статті на сайті Укрінформу. Пропонуємо вашій увазі Погляд на статтю від видання Апостроф.
На думку Залужного та Забродського, у росіян на Бахмутському та Ізюмському напрямках є певні оперативні перспективи – ймовірною кінцевою метою окупантів може бути вихід на адміністративні кордони Донецької області. Ще більш привабливою для противника може бути перспектива просування на Запорізькому напрямку: окупанти не залишають ідею захоплення Запоріжжя, Дніпра та встановлення контролю над лівобережною частиною України.
Залужний та Забродський не виключають ймовірності повторної атаки росіян на Київ із території Білорусі. Але найбільше можливостей відкриває подальше просування окупантів на Південнобузькому напрямку оперативного плацдарму на правому березі річки Дніпро.
Успіх на Півдні, при його швидкому та правильному використанні, може мати подвійний ефект: з одного боку, цілком реальні перспективи оволодіння Миколаєвом та Одесою, а з іншого – створення загрозливого спрямування у бік Кривого Рогу, а надалі – і загрози центральним та західним регіонам нашої країни.
Для Росії досягнення успіхів на Півдні та Сході України має не лише військові, а й економічні, а також політичні дивідиденти. Їм важливо відрізати Україну від Чорного моря, забезпечити безпеку для ОРДЛО та утримати контроль над Запорізькою АЕС.
Торкнулися Залужний та Забродський й теми Криму: для окупантів півострів був і залишається основою ліній комунікацій на Півдні нашої країни. Там знаходиться база Чорноморського флоту РФ, а також розташовані аеродроми, звідки росіяни здійснюють вильоти для бомбардування української території. Деякі аналітики схиляються до думки, що саме контроль за територією півострова Крим є центром тяжіння для російських сил у цій війні.
Єдиним шляхом кардинальної зміни стратегічної ситуації безумовно є нанесення Збройних сил України протягом 2023 року кількох послідовних, а в ідеальному випадку – одночасних контрударів. У той же час, якщо у 2023 році планується відвоювати у росіян Крим, то має бути проведена операція або серія операцій.
Таке планування має передбачати насамперед наявність необхідного комплекту військ. І мова може вестися точно не про військові частини та з’єднання ЗСУ, які вже зараз діють на 2500 км фронту від Херсона до Ковеля.
Підготовка наступальної кампанії потребує створення одного чи кількох оперативних (оперативно-стратегічних) угруповань у складі від десяти до двадцяти загальновійськових бригад – залежно від задуму та амбіцій українського командування.
Відбиття Україною в агресії з боку супердержави вимагає і ще довго вимагатиме значних матеріальних ресурсів та грошових витрат. 2023 року матеріальною основою українського опору має залишатися значна за обсягами військово-технічна допомога країн-партнерів.
Другим чинником є пряма загроза застосування за певних обставин ЗС РФ тактичної ядерної зброї. У цьому випадку є ймовірність того, що провідні країни світу можуть бути втягнуті у конфлікт, який може призвести до Третьої світової війни.
Як зазначили Залужний та Забродський, з урахуванням такої складної та неоднозначної комбінації факторів слід розглядати перспективи військової кампанії 2023 року. Тільки їхній повний та комплексний облік дозволить створити передумови для заподіяння Україною поразки збройним силам країни-агресора та припинення руйнівної війни всередині Європи.
