Напередодні Дня Збройних сил України кореспонденти Суспільне Житомир поїхали у Новоград-Волинський (нині Звягель) – рідне місто Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного – та поспілкувалися з людьми, на очах яких ріс майбутній “Залізний генерал”. Які оцінки отримував Залужний, чому писав заяву, щоб не здавати екзамен, як зірвав урок історії, чим захоплювався та чому вчителі порівнюють його із пандою – про все це – у матеріалі Суспільного.

Новоград-волинська школа №9, у якій навчався майбутній “Залізний генерал”, нині має статус гімназії. Двоповерхове приміщення, пофарбоване у синьо-жовті кольори, зустріло знімальну групу Суспільного гамором. Допитливі дітлахи вирвалися на перерву і з цікавістю позирали на гостей із мікрофонами та камерами. Перша вчителька Валерія Залужного Тетяна Пелешок, усміхаючись, розповіла, що колись таким же допитливим маленьким хлопчиком до них у перший клас прийшов і майбутній Головнокомандувач Збройних сил України. От тільки тоді ніхто навіть не здогадувався, що малий першокласник Валерій Залужний, якого було ледь видно за об’ємним букетом квітів, через кілька десятків років стане на чолі оборони всієї України і командуватиме військом нашої держави.

Я буду солдатом – захищатиму нашу країну

Тетяна Пелешок заводить кореспондентів до класу, де вчився Валерій Залужний. Точне місце, де він сидів, каже, зараз показати важко, адже нині у класі два ряди, а коли там вчився Залужний, їх було три – Валерій обрав собі третю парту у середньому ряду.

“Перший раз прийшов навчатися в школу у цей клас, – розповідає перша вчителька генерала. – Тоді він називався кабінетом початкових класів. Це був 1-Б клас. Коли Валера з мамою прийшов, то сказав: “Я хочу сісти за цю парту”. За цю третю парту він і сів. Сам Валера був маленький – невисокий на зріст. Прийшов з великим букетом, у костюмчику – тоді у такій формі ходили. Віршик розповів. Його тато був військовим, тому, коли я спитала, ким він хоче стати, Валера без усіляких роздумів сказав: “Я стану солдатом. Буду захищати нашу країну”.

Школу майбутній Головнокомандувач ЗСУ пропускав украй рідко. Навпаки, каже Тетяна Пелешок, йому подобалося туди ходити. Лідерські якості Залужного, зі слів вчительки, теж були помітні одразу – Валерій любив брати на себе відповідальність.

“Приходжу у їхній клас на уроки і питаю: “Хто буде сьогодні старший у класі?” Валерій піднімає руку і знову він – старший. Діти кажуть: “Ти ж уже був”. А він у відповідь: “Ви мене тоді краще слухаєте”. Завжди у школу хотів. І їхня родина, і моя жили в районі вокзалу, то він щоразу мені казав: “Ви як будете іти (у школу – ред.), то мене покличте з собою”, – розказує Тетяна Пелешок.

Писав заяву, щоб не здавати екзамен

У середніх класах Валерій сів ще далі від центру, жартуючи, пригадують вчителі. Свою третю парту він змінив на передостанню, проте це не завадило йому лишатися в авангарді шкільного життя. Як і в початковій школі, Залужний всі знання хапав на льоту. За словами вчителів, він ніколи не потребував додаткових пояснень, бо розумів все з першого разу. А ще – мав гарну пам’ять, завдяки чому дуже швидко вчив вірші.

Валерій міг похвалитися успіхами у вивченні багатьох предметів, але й рівень фізичної підготовки теж завжди мав високий, розповідає однокласниця Залужного Жанна Васянович.

“Він брав участь у всіх шкільних спортивних змаганнях, цікавився іноземними мовами, географія у нього теж була на висоті. Пам’ятаю, як п’ятьом учням нашої школи за їхні відмінні знання дали дозвіл написати заяву про звільнення від здачі екзамену. Валерій, звісно, був у числі цих учнів”, – каже однокласниця Головнокомандувача ЗСУ.

Залужний “Дід Мороз”

Зі слів Жанни Васянович, Валерій Залужний був активним у всіх сферах шкільного життя – і в навчанні, і у спорті, і в художній самодіяльності. Одразу було видно, каже однокласниця Залужного, що він надзвичайно цілеспрямований і справедливий.

“Традиційно в нас кожного року проходили різні шкільні заходи, у тому числі, й новорічні. І Валера у менших класах виконував роль Діда Мороза, а потім долучався до виконання загальних ролей. Звісно, він подобався дівчатам. Що цікаво: хлопці, ото буває, знаєте, дівчат за коси смикають, а за ним такого не було помічено. Навпаки – він завжди намагався дівчат захищати, – сміючись, пригадує Жанна Васянович. – Чи думали ми, навчаючись у восьмому-дев’ятому класі, що Валера у майбутньому стане генералом? Авжеж, ні. Те, що це була дуже цілеспрямована у житті людина, то було помітно одразу. А от здогадок, ким він стане в майбутньому, не було”.

Як генерал у шкільні роки зірвав урок історії у класі

Жанна Васянович каже, що, хоча Залужний любив вчитися, “типовим ботаном” його назвати не можна було. І коли вже в класі траплялася яка неприємна оказія, то майбутній генерал підтримував однокласників і разом з ними “тримав оборону”.

“Був випадок, коли всі хлопці взяли і зірвали урок історії, – посміхаючись, розповідає Жанна Васянович. – Всі, значить, всі – у тому числі, і Валера. Звісно, що тоді батьків викликали до школи. В нас була молода вчителька, а так як це був наш десятий клас, то щось воно так пішло одне за одним. Класний керівник на другий день всіх батьків хлопців викликав до школи. Звісно, тоді все вдалося владнати – розв’язали проблему, провівши батьківські збори”.

Кому “Залізний генерал”, а кому – добрий та надійний, як панда

Віктор Мельник викладав фізику та був директором школи у часи, коли в ній навчався Валерій Залужний. Майбутнього Головнокомандувача ЗСУ характеризує як відповідальну і відверту людину. А ще – порівнює “Залізного генерала” із пандою.

“У школі Валера був із тих, хто не кричав і не гасав. Якщо йому сказали: “витри дошку”, то він не починав заводити улюблену учнівську пісню: “А чого я?” Він вставав і йшов витирати дошку. Він не видавав щось спонтанне (не викручувався – ред.). Якщо він не знав, то відверто казав: “Я не знаю”. Так от, якщо порівняти, – і нехай він не ображається, – але Валера мені за своїми якостями був схожий на ведмедика-панду – такий же добрий і надійний”, – посміхаючись, каже ексдиректор школи.

Віктор Мельник дістає шкільний журнал класу, в якому вчився Залужний, і показує його оцінки – переважно “відмінно” і “добре”.

“Фізику він знав на “відмінно”, математика в нього була на гарному рівні, так само як іноземні мови, історія. Валерій в школі не довчився один рік і пішов у технікум – йому потрібен був інший рівень знань”, – говорить вчитель.

Людяний та щирий

Віталій Якубов також вчився у гімназії №9 і знає Валерія Залужного з дитинства. Після школи чоловіки, вже маючи офіцерські звання, зустрілися у 2014 році в зоні бойових дій на сході України

“Ми давно спілкуємося, мало того – наші батьки живуть на одній вулиці. На війні ми вперше стикнулися у 2014 році на Дебальцевському напрямку. Валера тоді ще був полковником. Ми зустрілися, обнялися, розпитали один в одного, як справи, накреслили майбутні плани і розбіглися виконувати завдання. Він звичайна нормальна людина, з якою хочеться привітатися, хочеться поговорити, запитати, як в нього справи”, – каже Віталій Якубов.

Підтримує Головнокомандувач ЗСУ зв’язок і з вчителями та однокласниками – щоправда, переважно у соцмережах та телефоном. Дзвонить, хвалиться успіхами, дякує за все, кажуть вчителі “Залізного генерала”.

У 2021 році на 100-річний ювілей своєї школи Залужний подарував навчальному закладу карту України із бурштину. Мав привезти і подарувати її сам, однак завадили справи. А з 2022 року на перепоні відвідинам стала повномасштабна війна.

“Свого часу наші випускники маленькими та безпорадними прийшли до нас і ми взяли їх під свою опіку. Нині вони – дорослі та мужні чоловіки й жінки – незламно стоять на фронтах, захищаючи всю нашу країну і нас, у тому числі. Ми дякуємо їм, ми пишаємося ними. І раді, що на чолі них стоїть наш Валера. Ми у ньому впевнені”, – кажуть вчителі Новоград-Волинської гімназії №9.